А точніше, їх було 2.

Перший сон. Місяців 4 потому.
Розкажу як було. Бо мені здається, так потрібно.

"Сиджу на кухні, ховаюся від дрона під вікном. З іншої сторони стіни воно літає і якось здогадується, що я по- іншу сторону. Я це розумію й мені стає дуже- дуже лячно. Бо чомусь я наче відчувала, що воно буде стріляти.

Дочка в коридорі, напроти вікна. Боїться страшенно! Я починаю бігти до неї і починається стрільба. В нас.

Дочка біжить в іншу кімнату, там балкон." А далі й згадувати не хочу, що було. Це ж сон. Страшний, але все- таки. Коли боїшся кожного дня за рідних. Такі сни стають ще страшнішими…

(Наступного дня я прочитала в міських новинах, що якісь батьки втратили сина- підлітка. Причина- балкон.)

Сон 2.

(Наснився мені він сьогодні вночі.)

"Я стояла на нашому балконі. З сусідського балкону виліз хлопець. Я швидко відкрила віконниці і схопила його. Перший раз, просто підтримала, боялася, що ще гірше зроблю. А потім схопилася, що він досі ззовні й тримала за руку, поки не вліз додому.
Він був пригнічений. Сердитий. Йому не сподобалося, що йому не дають. Він з розбігу перестрибнув балконну огорожу і довершив свою справу."

Інколи, я боюся свої сни. І новини не передивлялася.